товариш

-а, ч.

1) Людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихсь діях, співучасник чого-небудь; компаньйон, спільник. || Член якого-небудь товариства. || перен. Про того, хто є супутником людини або про те, що супроводжує її в діях, діяльності. || перев. з означ. або по чому. Людина, зв'язана з іншими спільною професією, місцем роботи, навчання, службою в армії і т. ін.; колега. || Людина, що посідає рівне з іншими становище в суспільстві, колективі.

2) Людина, зв'язана з ким-небудь дружбою, щирий друг, приятель.

3) Людина, ідейно зв'язана з іншими людьми, яка разом з ними бере участь у спільній справі, боротьбі; соратник, однодумець.

4) іст. Уживалося перед прізвищем людини для підкреслення належності її до свого радянського чи партійного середовища. || Перед прізвищем, іменем, званням і т. ін. чи без згадування прізвища, імені, звання і т. ін., а також у звертанні – з тим же значенням.

5) У назвах звань і посад – помічник, заступник. Товариш прокурора.

6) у сполуч. з прикм. бунчуковий або значковий, іст. Назва старшинського звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам із другої половини 17 ст. || без прикм. Скорочена назва цього звання.